Дієта

Хороший лікар намагається вирішити проблему пацієнта, поганий — свою

«Хороший лікар намагається вирішити проблему пацієнта, поганий — свою» — такий вислів зустрілось мені на просторах соцмереж. Я згадала один випадок з життя.Дуже повна пацієнтка.

У неї хронічний біль у спині, руйнуються суглоби. Лікарі хором твердять, що треба худнути. Пацієнтка погоджується і говорить звичайну в таких випадках фразу, що їсть-де як пташка, звідки вага — незрозуміло.

У списку діагнозів цукровий діабет і цілий «букет» гінекологічних проблем, адже жир — це по суті самостійний орган з ендокринними функціями, і якщо його дуже багато, він порушує роботу всього організму. Пацієнтку (благо, фінансові можливості дозволяють) носить між різними клініками для схуднення, ефект — нульовий. Рахувати калорії не допомагає, тому що вона «забуває», що і коли з’їла.

Обгортання водоростями і вакуумний масаж розгладжують їй шкіру, але, ясна річ, на вагу ніяк не впливають. Фітнес-тренери дивляться на неї, як на убогу і розводять руками, коли розуміють, що вона не в змозі пройти без задишки і двадцяти метрів — які тут тренажери, які навантаження, якщо їй потрібен лікар лікувальної фізкультури, який працює з інвалідами? В пошуках щастя і здоров’я іноді доводиться поблуждатьВ пошуках щастя і здоров’я іноді доводиться поблуждатьВрачи продовжують твердити, що треба худнути, щоб відвоювати у свого тіла хоч скільки-то років нормального життя. Глухий кут.

Чому? Тому що у пацієнтки розлад харчової поведінки. І їжа — її інструмент для справитись зі страхом, смутком, тривогою та іншими негативними відтінками емоційного спектру. Лікарі ж бачать у ній «товстуху, яка не хоче нічого робити.

» Проектують свої страхи і переживання на неї, пресують і деколи навіть ображають, тільки посилюючи і без того поганий психологічний стан пацієнтки. Але ось нарешті хтось із знайомих з аналогічною проблемою радить їй психотерапевта, спеціаліста з РПП. І далі починаються метаморфози.

Пацієнтка вперше в житті перестає думати про їжу і про те, яка вона товста і нікчемна. Вперше виходить на прогулянку без будь-якої мети і отримує від цього задоволення. Вперше не доїдає морозиво, а спокійно викидає третину порції просто тому, що наїлася.

І починає худнути.Лікарі, які спостерігали її до того, страшно пишаються собою: змогли змусити, тобто, пробачте, мотивувати на схуднення. Пацієнтка про себе сміється і з усіма погоджується.

Адже її мета — здоров’я і нормальне життя. Навіщо комусь щось доводити, якщо життя налагоджується?..

«Чию проблему я вирішую — свою або пацієнта?» — мені здається, це правильний і розумний питання. Знайома розповіла про стоматолога, який запропонував їй «зробити новий рот» за космічну суму, а дізнавшись, що у неї немає фінансової можливості наслідувати його планом, тут же втратив до неї інтерес. Компромісні рішення? Не, не чув.

Навіщо, якщо це не вирішує проблему доктора виконати план по лікуванню на певну суму в короткі терміни? У першій історії лікарі вирішували свої психологічні проблеми, набуваючи поважного вигляду на тлі пацієнтки, распекая її і тим самим заспокоюючи себе — мовляв, вже я-то до такого стану би себе не довів. У другому випадку докторові цікаво було вирішити свої фінансові питання, і пацієнти, які цієї мети не відповідали, тут же випадали з його картини світу. Ось такі історії.
Які приводять мене до думки, що психотерапія для лікарів має бути безкоштовною і обов’язковою.

Related posts

Leave a Comment